18 травня Україна вшановує пам’ять жертв одного з найстрашніших злочинів радянського тоталітарного режиму — геноциду кримськотатарського народу, здійсненого в травні 1944 року. Цього дня рівно 80 років тому, за особистим наказом Сталіна, було розпочато насильницьку депортацію усього кримськотатарського народу з його історичної батьківщини — Криму.
За лічені дні понад 190 тисяч кримських татар були примусово виселені з рідних домівок і відправлені до віддалених районів СРСР — зокрема до Узбекистану, Казахстану, Сибіру, Уралу та Поволжя. Під час операції озброєні представники НКВС вдиралися до домівок і, не даючи навіть зібрати речі, вантажили цілі родини у товарні вагони. Дорога до місць заслання тривала кілька тижнів у нелюдських умовах — без води, їжі та медичної допомоги. Уже в дорозі, за різними оцінками, загинули до 8 тисяч осіб.
Примусово переселених кримських татар чекало життя в так званих спецпоселеннях — фактично у резерваціях, де діяли жорсткі обмеження на свободу пересування, працю, освіту та елементарні права. За перші півтора року життя у засланні загинули десятки тисяч людей, у деяких регіонах рівень смертності сягав 60–70%. Окремо репресій зазнали й кримськотатарські солдати Червоної армії — навіть ті, хто мав звання Героя Радянського Союзу, після повернення з фронту також були депортовані.
У Криму радянська влада докладала зусиль, аби стерти будь-які сліди присутності корінного народу: змінювали топоніми, руйнували мечеті, знищували документи, забороняли навіть згадки про депортацію. Слово «кримський татарин» фактично було викреслено з публічного вжитку.
Лише в 1989 році, під тиском масштабного правозахисного руху, радянська влада скасувала заборону на повернення. Почалося масове повернення кримських татар до рідного Криму, відновлення поселень, громадського життя, культури, освіти рідною мовою. У 1991 році було створено Меджліс кримськотатарського народу — легітимний представницький орган, який діє і донині.
У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримськотатарського народу актом геноциду, а 18 травня — Днем пам’яті його жертв. Відтоді щороку по всій Україні проходять пам’ятні заходи, мітинги, уроки пам’яті, акції солідарності.
Міжнародне визнання цього злочину зростає: відповідні рішення ухвалили парламенти Латвії, Литви, Канади, Польщі, Естонії та Чехії. Вони не лише називають події 1944 року геноцидом, але й засуджують сучасні репресії Росії проти кримськотатарської громади в окупованому Криму.
Сьогодні, як і 80 років тому, кримські татари знову зазнають переслідувань, арештів, обшуків, тортур. Заборонено діяльність Меджлісу, закрито кримськотатарські ЗМІ, обмежено доступ до освіти рідною мовою, продовжується насильницька мобілізація та переселення. Усе це — частина цілеспрямованої політики витіснення корінного народу з Криму.
У цей день ми схиляємо голови перед пам’яттю невинно загиблих, згадуємо трагічну історію кримськотатарського народу та висловлюємо солідарність з тими, хто сьогодні продовжує боротьбу за свої права, свободу та гідність.
