СИМОНЕНКО Василь Андрійович (08.01.1935-13.12.1963), 28 років
поет, журналіст
Інформаційна довідка:
За вагомий внесок у розбудову духовності обласного центру й непроминущий вплив на розвиток української літератури нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» I ступеня (посмертно) (рішення Черкаської міської ради від 17.04.2008 № 4-383).
Народився в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. У 1957 році, закінчивши факультет журналістики Київського університету, почав працювати в обласній газеті «Черкаська Правда» і «Молодь Черкащини», пізніше – кореспондентом «Робітничої Газети».
Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963). Тематично його поезії становили сатиру на радянський лад, зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства, викриття радянської деспотії тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї Батьківщини. За визначенням критиків він увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державну і культурну суверенність України.
У Черкасах є Музейна кімната «Робочий кабінет Василя Симоненка», відкрита 8 січня 1998 року до дня народження поета в приміщенні редакції колишньої газети «Черкаська правда» (нині «Черкаський край»). Тут В. Симоненко працював з липня 1957 року по березень 1960 року.
У 1986 році на Черкащині засновано щорічну обласну літературно-мистецьку премію імені Василя Симоненка, яку з 2014 року перейменовано в Всеукраїнську літературну премію імені Василя Симоненка.
Помер і похований у м. Черкаси.