ПАШКЕВИЧ Анатолій Максимович (11.02.1938-08.01.2005), 66 років
хоровий диригент, композитор
Інформаційна довідка:
За багаторічну плідну працю з відродження і пропаганди української народної пісні, вагомий внесок у розвиток культури і вокального мистецтва України і Черкащини, благодійну діяльність, професійну майстерність та всенародне визнання, активну громадянську позицію нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом» II ступеня (рішення Черкаської міської ради від 04.09.2003 № 3-633).
Народився в с. Довбиш Барановського району Житомирської області. У галузі культури розпочав свою трудову діяльність у 1955 році на посаді директора Барановського районного будинку культури. Потім його запросили у Житомир створювати ансамбль «Льонок», а із 1965 року А. Авдієвський запросив хормейстером у Черкаський народний хор. Саме у Черкасах до композитора й прийшла слава, співавторами якої були автор пісень Дмитро Луценко та виконавці – солісти Черкаського хору Ольга Павловська і запрошена ним же Раїса Кириченко.
Із появою пісні «Степом, степом…» на слова М. Негоди композитор став відомий на всю Україну.
Сьогодні вже важко уявити українську пісенну культуру без «Маминої вишні», «Пісні Волині», «Пісні про хліб», «Довженкової землі» та інших. Він – неперевершений мелодист. Більшість його творів на вірші українських поетів вже стали народними («Гуси летіли», «Моя ти земле калинова», «Хата моя, біла хата», «Світязь», «Чебреці») та інші. Крім того, у творчому доробку композитора є близько двох десятків пісень на народні тексти, в яких своє авторство він не декларував, серед них: «Ой я маю чорні брови», «Ой не плавай лебедонько», «Сама собі дівчино здивувалася».
У 1969 році став художнім керівником Черкаського державного українського народного хору. Працював у м. Києві та Луцьку, а з 1989 року призначений керівником Чернігівського українського народного хору.
Окрема сторінка його композиторської творчості – аранжування, гармонізації та обробки українських народних пісень. Він не просто розкладав пісню на голоси чи механічно адаптував її до можливостей певного хорового колективу, а вишукував нову звукову палітру, яка б по-новому розкривала цей народний витвір.
За плідну творчу діяльність Анатолію Пашкевичу у 1978 році присвоєно почесне звання “Заслужений артист України”, а в 1985 році – почесне звання “Народний артист України”, у 1998 році отримав Відзнаку Президента України Орден «За заслуги» ІІІ ступеня.
У Черкасах на його честь названий провулок, а у 2018 році на фасаді будівлі Черкаської обласної філармонії встановлено меморіальну дошку.
Помер і похований у м. Черкаси.