КИРИЧЕНКО Раїса Опанасівна (14.10.1943-09.02.2005), 61 рік
концертна співачка з унікальним голосом мецо-сопрано
Інформаційна довідка:
За багаторічну плідну працю із відродження і пропаганди української народної пісні, вагомий внесок у розвиток культури і вокального мистецтва України і Черкащині, неповторний голос та виконавську майстерність, що увійшли до золотого фонду національного мистецтва, пісні, які стали візитною карткою України нагороджена пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» I ступеня (посмертно) (рішення Черкаської міської ради від 16.06.2005 № 8-200).
Народилась в с. Землянки Глобенського району Полтавської області. У січні 1961 року стала солісткою народного хору Кременчуцького автомобільного заводу, з червня 1962 року працювала у Полтавському жіночому хоровому театралізованому ансамблі «Веселка», з листопада 1962 року працювала у вокально-хореографічному ансамблі «Льонок» при Житомирській філармонії, у травні 1967 року стала солісткою вокально-хореографічного ансамблю «Веснянка» Херсонської філармонії.
Із січня 1968 року – солістка Черкаського народного хору, з яким провела численні концерти Україною та за кордоном (країни Європи, Алжир, Туніс, Філіппіни, Монголія, Австралія, Канада та ін.). Праця в Черкасах була досить результативною: записала чимало програм з оркестром народних інструментів радіо і телебачення, з естрадно-симфонічним оркестром радіо і телебачення, з духовим оркестром України. Чимало програм разом із чоловіком створили на студії «Укртелефільм», телебаченні, там же були зняті перші фільми про Раїсу Кириченко та її творчість. При Черкаській філармонії Раїса Кириченко організувала спочатку гурт «Калина», потім – «Росава», у яких виступала солісткою.
1983 року отримала диплом почесної громадянки м. Балтимор (США).
27 лютого 1987 року Раїса та Микола Кириченки повернулися з Черкас до Полтави, а вже у березні створили ансамбль «Чураївна», де Раїса Кириченко була солісткою-вокалісткою.
Співпрацювала з народним хором «Калина» Полтавського педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка. Із вересня 1994 року працювала викладачем відділу співу Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка.
Далі був важкий період (з листопада 1996 року по березень 1997 року) у житті співачки – тяжка хвороба нирок. Довгі місяці радикального лікування у Німеччині.
Заслужена артистка України (1973), Народна артистка України (1979), Герой України (2003), лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1986), повний кавалер орденів «Княгині Ольги», кавалер ордену «Миколи Чудотворця».
Померла в м. Київ, похована в рідному селі поруч з матір’ю.